Готель Фрегат

1989

Архітектори

В’ячеслав Федорович Михайленко,
Микола Філімонович Марченко

Інженери, конструктори

невідомі

Стан фасаду  

втомлений

Стан інтер’єру  

втомлений

Нинішнє призначення

за призначенням

Регіон

Україна

Херсонська область

Доданий на сайт

15 Серпня 2023

Готель “Фрегат” (1989) – без сумніву одна з кращих модерністичних будівель Херсона. Вона прекрасно вписана в ландшафт і в ділянку. Важко визначити, звідки вид краще, з проспекту Ушакова, або з річки. Власне, вид з річки і був проектним завданням.

ПЛАНУВАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
Місто готувався до 200–річного ювілею, а країна – до Московської Олімпіади 1980 року, було задумано до реалізації кілька масштабних проектів. По одному з них передбачалося будівництво нової широкої набережної вздовж Дніпра до консервного комбінату і спорудження кількох знакових об’єктів з тим, щоб Херсон зазвучав з річки.

Треба сказати, всі двісті років попередньої історії міста головною транспортною артерією до Херсона була річка, з набережної починалося знайомство з містом. Історичний центр між вулицями Воронцовською і Говардівською (Ушакова) сформував цілком симпатичний панорамний вид. Домінантами виступали кілька херсонських церков на похилих пагорбах, міська дума з Годинниковою вежею, готель Європейський з куполом і сферою на ньому, і міський театр. З домінуванням церков в ландшафті міст за радянських часів вибухнула боротьба. Якісь храми підривали, десь розбиралися дзвіниці і куполи, навмисно зводилися багатоповерхівки в безпосередній близькості. Херсон не став винятком і силует історичного центру, не маючи альтернативного концептуального рішення, з часом набув хаотичних обрисів. Ситуація ускладнилася, крім іншого, морським і річковим портами, що розрослися в ширину, а також їх кранами, що сягали у висоту. Надія, а головне можливість винести порти за межі міста танула з кожним новим генпланом. Тому архітекторам, які тверезо оцінювали тодішню ситуацію, перспективніше здавалося не боротися з портом, а просто почати формувати нову Дніпровську набережну, а відповідно і новий силует міста на схід від порту та історичного центру, тобто на схід від проспекту Ушакова. Тут ще зберігалася малоповерхова забудова, а на військовому передмісті і зовсім одноповерхова. Новий проект передбачав будівництво ряду домінуючих в силуеті міста об’єктів. Безпосередньо на проспекті Ушакова намічалася готель Інтурист, далі в реконструйованому Парку Слави з проектованої нової широкими сходами – Нова обласна бібліотека, потім Палац піонерів і далі – Палац Правосуддя. Першою була закладена бібліотека, після – готель і пізніше Палац піонерів. Фундаменти останнього так і не стали в нагоді, а до правосуддя і зовсім руки не дійшли.

ІНТУРИСТ ФРЕГАТ
Проект готелю розробив зірковий дует херсонських архітекторів В’ячеслава Федоровича Михайленка та Миколи Філімоновича Марченка. Михайленко згадував, що на ідею образу херсонського готелю його наштовхнув готель “Іверія” у Тбілісі (побудований у 1967). Він здорово вписався у високий берег річки Мткварі (Кури), немов виступ скелі, і, завдяки поперечному розташуванню щодо берега, з усіх готельних номерів можна було милуватися як панорамою річки і амфітеатром міста на іншому березі зі ступенями міського ландшафту, так і тбіліськими горами з протилежного боку. Оскільки в Херсоні гір не було, а панорама міста вище готелю не особливо вражала, народилася перша родзинка проекту – розгорнути всі вікна готелю з обох фасадів на 45° в сторону річки, де розкривалася по-справжньому вражаюча, якщо не сказати грандіозна панорама широких Дніпровських плавнів, що йдуть далеко за горизонт. Таким чином, фасади обрели складну геометричну фактуру. Вертикальні ребра розсікалися горизонталями огорож балконів, що перетворюються при наближенні в ряди йдуть в перспективу неба білих трикутників. Готель знаходився на схилі, тому сторона, що виходила на річку, була на пару ярусів нижче. У цій частині зручно розташувався триповерховий горизонтальний блок ресторану і конференц-залу. Але потрібно було композиційно зв’язати цей широкий горизонтальний поперечний прямокутник, що нагадує постамент пам’ятника, з основним вертикальним паралелепіпедом. Тут народилася друга родзинка-вертикаль сходово-ліфтового ризаліту широкого виносу з холом на кожному поверсі. Ця вежа в центрі композиції дуже нагадувала щоглу вітрильного судна, перетворюючи всю будівлю на корабель. Таке очевидне порівняння зажадало посилення ефекту у вигляді нижнього і верхнього ряду круглих вікон – «ілюмінаторів» в адміністративно-технічних поверхах, що замикали основні поверхи готельних номерів. Так безлика назва “Інтурист”, поступово перевтілилася в колоритний “Фрегат”. На довершення теми був оголошений конкурс на художнє завершення вежі готелю. Переміг херсонський художник Анатолій Грязнов, який запропонував знайомі нам тепер три щогли з закрученими на них стилізованими вітрилами.

Широка світла вежа на дробовій ребристій площині фасадів була підтримана зверху ще одним великим глухим об’ємом лівіше від неї – найнесподіваніше рішення і без того специфічного проекту – конференц-зал на даху. В результаті зал був добре оснащений і оформлений, як годиться, має похилу підлогу залу для глядачів. У перший раз в нього потрапляючи, не на жарт дивуєшся. На цьому ж поверсі, але з боку Дніпра влаштовано ще одне кафе з найкрасивішими панорамними видами з вікон на всі три сторони. Втім, в первісній ідеї скління не передбачалося, але вітер, знаєте…

БУДІВНИЦТВО
Готель був закладений в 1977 році. Звели каркас, але до 1980-го року будівництво зупинилася. Мабуть, Олімпіада, яка поглинула колосальні ресурси держави, дала про себе знати. Проблеми виникли не тільки з грошима, але навіть з будівельними та оздоблювальними матеріалами.

До будівництва повернулися тільки в 1986 році. На той час бетонна конструкція на набережній перетворилася в пам’ятник довгобуду і, здавалося, що це назавжди. Ціною неймовірних зусиль вдалося її розморозити, але Київ як і раніше матеріалами не допоміг. Всі знаходили по своїх каналах і особистих зв’язках: граніти, Вірменський оздоблювальний камінь, Закарпатський ліс, кольорові метали, художнє скло. Ціла епопея була з видобутком “західних” нестандартних ліфтів. Все, що можна було добути і виготовити на херсонських підприємствах робили і знаходили на місці. Фактично, декоративне оснащення аж до світильників, робилося вручну на місці за ескізами місцевих же художників. Навіть сам фонтан у вигляді кулі зі скляними квітами і мозаїкою виготовив вручну В’ячеслав Михайленко, який був і зварювальником, і скульптором. Тому ми маємо не просто архітектурний пам’ятник, а оригінальний комплексний художній твір, кожна дрібна деталь якого виготовлена до місця і в єдиному екземплярі. Предметом охорони в даному випадку буде не тільки будівля з благоустроєм навколо, а й інтер’єри з усім художньо-декоративним оснащенням.

Готель відкрився у 1989 році. Відкриття пройшло непомітно для міста, і навіть для самих будівельників, в робочому режимі. 12 років будівництва дали про себе знати. Привітали один одного, а в будівлі з’явилися перші захоплені гості.

ТУМАННЕ МАЙБУТНЄ
Минуло 30 років і ось, в цьому 2020 році над готелем згустилися хмари. Він фактично закрився. У планах його перебудова у звичайний житловий будинок. Нижній ресторан погрожують віддати Макдоналдсу з усіма витікаючими наслідками, включаючи корпоративний дизайн. Навколо будівлі, прямо в зеленій зоні, планують побудувати нові житлові будинки, торгово-розважальний комплекс і навіть невелику будівлю нового готелю. І здається, що це просто страшний сон. Але це відбувається в реальності, і ось уже у фонтані розміщують недоречний «Парк динозаврів», абсолютно дико виглядає, але в комплексі подальших планів, дуже красномовно.

Тим часом у Херсона абсолютно протилежні проблеми: руйнування об’єктів культурної спадщини, спотворення цілісних ансамблів і комплексів, дикий самобуд, знищення зелених зон, системи поливу, фонтанів і водойм, що катастрофічно для степового міста, повна деградація художнього вигляду міського простору.

Місто з танцями пропагує розвиток туризму на руїнах пам’ятників і готелів.

Готель “Фрегат” – одна з візитівок Херсона. Це не просто один з найкращих прикладів модернізму, це один з найкращих прикладів місцевої архітектурної та мистецької школи, яка, здається, вже втрачена назавжди.

(C) Сергій Дяченко 2020

Переклав з російської Костянтин Калиновський 2023